Цикл поезій "Мудрість"

По венах руслом стікаються ріки

на губах шепіт сонця і смак вина

По правицю Господню ангел

І каменні скрижалі добра

Кафедральні нетлінні мури

Вічно мудрі  і вічно живі

П»єдистали славетних гуру

На плечах, у чужому житті

На плечах ..

У посвяті в минуле,

У харизму віконних драм….

Вже по венах розходяться страхи

Вічні страхи сумлінних лам ….

Вічні ляпи в епоху марень

І потовчені птахи в прах

У кишенях  посеред храму

У віньєтках,чи у вінках

пожовтілі сторінки біблій

тамують пташиний страх….

А натомість залежні люди

Силуети,чи тіні їх

Подають п’ятаками Юди

на спасіння…за власний гріх

Тіні босі без крил і вражень

Стоголосі у басі злі

Заплітають птахів в морози

Коли ті ще занадто живі

Але храм не боїться болю, 

І чужої вини в стократ

У подолі святої любові

Він рятує своїх дитинчат…

За  сирими одівріками храму

Вигнанці за великий гріх…

Лише гріх цей ротує рани

Як великий розіп»ятий міф,
що  блукає по райськім саду

У співах солодких сирин

Гріх що безтільно вільний

Як страшенно глибокий вир

що потрохи стікає

в  попільницю чужих сивин…..

І на сповідь не буде мати

п»ятака,  ані Юди плеча

ані навіть простої зради

від свого золотого меча.