****


Щоб замережити і вижити
І вижати обпалену траву
щоб витиснути істинну
хмаринки пустотілу суть
я жінкою залишусь жінкою
І сон-травою оживлюсь.
Народжена в собі
І поза сумнівом
Уквітчана наядами зірок
І в проміжку нажаль не вічному
Доскону грішна я за крок….
Ще в свіжих яблуках погрудневих
По груди вся твоя
і досхочу
знеси мене бо бач по веснах вже
по хмарах теплого дощу…
по хмарах по мереживах
у зашарілий міф
знеси мене мій голубе до вічності…
Знеси мене....
Якби ж ти тільки міг.

2008р.