****
На видимім мольберті зрілості
не видимий іконостас
я надписи залишу голими
я духом проросту крізь час
і пелюстки посію заспані
нехай в землі посплять за нас...
щоб айстрами зійти опівночі
і яблуками в літній спас...
і яблуками замережити
січневі болі...
різблені із нас...
На тихім березі вже вересень
ікони заспані
і видимий іконостас...